The WWF is run at a local level by the following offices...
- WWF Global
- Adria
- Argentina
- Armenia
- AsiaPacific
- Australia
- Austria
- Azerbaijan
- Belgium
- Bhutan
- Bolivia
- Borneo
- Brazil
- Bulgaria
- Cambodia
- Cameroon
- Canada
- Caucasus
- Central African Republic
- Central America
- Chile
- China
- Colombia
- Croatia
- Democratic Republic of the Congo
- Denmark
- Ecuador
- European Policy Office
- Finland
Our News
Фільм "Дельта повинна жити"
Дельта Дунаю - один з наймальовничіших куточків України. Розмаїтість ландшафтів є основою для існування багатого рослинного й тваринного світу.
Перегляньте фільм про цей дивовижний регіон та відкрийте для себе красу Дельти Дунаю.
Перегляньте фільм та відкрийте для себе цей дивовижний регіон, який зветься Дельта Дунаю!
Частина 2.
Якщо з будь-яких причин Ви не змогли передивитися фільм, можете прочитати історію, яку він описує.
Дельта Дунаю - один з наймальовничіших куточків України. Розмаїтість ландшафтів є основою для існування багатого рослинного й тваринного світу. У пониззі Дунаю учені нараховують понад 4 тис. видів живих організмів, у тому числі багатьох рідких і зникаючих водоплавних птахів, таких як рожевий і білий пелікани, орлан-білохвіст, малий баклан, дерихвiст лучний й багатьох інших, яким загрожує повне вимирання у випадку зникнення їхніх місць мешкання. Але ще важливіша роль дельти як живого фільтра, природних очисних споруджень великої ріки. Тут осідають десятки тисяч тонн забруднюючих речовин, які Дунай збирає з усієї Європи.
Люди живуть на берегах дунайської дельти вже не одну сотню років. За цей час у місцевого населення сформувався свій життєвий уклад, свої звичаї. Вони ґрунтувалися на дбайливому поважному відношенні до природи, від якої багато в чому залежав добробут тутешніх жителів. Дунай у самому буквальному значенні був годувальником. Людина брала в ріки рівно стільки, скільки могла використати. І багатства Придунав’я здавалися невичерпними.
У радянські часи люди взялися за активне перероблення природи під свої потреби. Вирубувалися ліси, розорювалися степи, ріки поверталися навпаки. Не минула така перебудова й дунайської дельти.
В основі її благоустрою були покладені, здавалося б, цілком раціональні ідеї. Величезні площі земель по дунайських берегах і на островах, які щовесни затоплювалися рікою, відгородили дамбами й перетворили в нові поля, пасовища, сади. Заплавини були розкреслені на квадратики цілою мережею зрошувальних та іригаційних каналів, спрямлені річища малих рік. Природні протоки, навпаки, були перекриті дамбами, по яких пролягли автомобільні шляхи. На островах рівними рядками зазеленіли саджанці тополі, що найближчого часу повинна була дати достатньо ділової деревини. Цілі, які ставилися за Перебудови, були досягнуті. Придунав’я розквітло: на багатих пасовищах нагулювалися незчисленні стада корів і овець, поливні землі давали рекордні по Україні врожаї зернових, виноградні лози й фруктові дерева згиналися під вагою плодів. Загалом, принцип "Не варто чекати ласки від природи, взяти її в неї - наше завдання" одержав наочне підтвердження.
Але ідилія, нажаль, тривала недовго. Першими забили на сполох рибалки: улови риби, що завжди була однієї з основ добробуту краю, почали швидко скорочуватися. Родючість ґрунту теж виявилася не безмежною. Урожаї рік у рік зменшувалися. Не допомагали навіть мінеральні добрива, що тоннами вносилися в ґрунт. На полях і лугах почали з'являтися білі соляні плями. Лісові посадки, на які покладали такі великі надії, давали пухку коряву деревину, придатну, хіба що, на дрова.
В останні десятиліття в придунайському районі Чорного моря посилилося замутніння води, дно зникло під товстим шаром мулу, масово гинули поселення донних безхребетних і риб. Стало очевидним, що дельта "хвора", і стан її "здоров'я", незважаючи на посилення заходів з охорони природи, погіршується з кожним десятиліттям. Так Природа відплатила за порушення рівноваги, що встановлювалася століттями й тисячоріччями.
З чого ж тре6а починати, щоб вдихнути нове життя в Придунав’я, де так тісно переплітаються природоохоронні, економічні й політичні інтереси? Чи не потребує це надмірних фінансових вкладень, чи не ущемить це інтереси людей, які живуть тут?
В 2002 році Всесвітній фонд природи разом із вченими багатьох країн (у тому числі й України) провів у дельті Дунаю масштабне дослідження, результатом якого став документ "Бачення дельти Дунаю". Бачення описує причини занепаду дунайської дельти й намічає шляхи виходу із кризової ситуації. Роботи WWF у дельті Дунаю є втіленням ідей Бачення на практиці.
Першим кроком на шляху оздоровлення дельти є ліквідація дамб у тих місцях, де вони не захищають від ріки населені пункти або стратегічно важливі об'єкти. Розширення площі земель, які заливаються під час паводків - це не який-небудь новомодний винахід, а, навпроти, повернення до добре забутого старого. До формули дельти, що бездоганно працювала століттями. Для перевірки працездатності цієї ідеї були обрані окремі ділянки річкової заплави - так звані модельні території.
Острів Малий Татару - один з дунайських островів, що входять до складу регіонального ландшафтного парку "Ізмаїльські острови", був віддамбований близько 50 років тому. Після осушення острів став придатним для розвитку сільського й лісового господарства: частина острова була засаджена тополею для одержання деревини, тут також випасалася домашня худоба. Однак, віддамбування острова завдало великої шкоди місцевій екосистемі: дамби, перепинивши путь водам Дунаю, обмежили нерест риби, якість води у внутрішніх озерах стала знижуватися без припливу свіжої дунайської води із щорічними паводками, рослинність без природного затоплення й надходження біогенів і живильних речовин почала деградувати й перероджуватися.
Для рішення цих проблем у 2003 р. Всесвітнім фондом природи разом з Ізмаїльським лісовим господарством і місцевою владою була знесена частина дамб, що оточували острів. Шлях дунайській воді був відкритий і навесні 2004 року острів пережив перший паводок за довгі 50 років. Довгоочікуване затоплення принесло перші результати: в озеро в центрі острова зайшла на нерест риба, рослинність прируслового лісу опинилася "у рідній стихії", одержавши потужний поштовх до розвитку, відновлення води в центральних каналах запобігло їх заболочуванню. Крім того, на острові був припинений випас домашньої худоби й господарське розведення тополі.
Звичайно, повне відновлення острова не могло відбутися за такий короткий відрізок часу, з огляду на те, що деградація екосистеми тривала кілька десятиліть. Відновлення природних процесів розвитку острова: вертикального росту зовнішнього берегового кільця, затоплення й обміну води в центральній його частині - тривалий процес, якому сприяють рясні щорічні паводки.
Спостерігаючи за змінами, що відбуваються на острові Татару, експерти WWF звернули увагу на те, що ліс дуже швидко заростає підліском і перетворюється в непрохідні джунглі. Що робити, наймати для розчищення цілий штат лісничих? Найкраще рішення, як завжди, підказала сама природа. На острів випустили невелике стадо сірої української худоби. Адже саме великі копитні тварини, на думку вчених, у давнину підтримували рівновагу в рослинному світі. Сіра українська порода - нащадки тих тихохідних, але дуже витривалих волів, на яких возили сіль легендарні чумаки. Тварини ці невибагливі до їжі, переносять тутешні, досить суворі, зимові умови. Тобто, можуть жити в дельті практично без допомоги людини. А телята, що народилися вже на острові, дають упевненість, що в майбутньому такі напівдикі стада будуть не тільки стримувати натиск рослинності в заплавинах, але й давати цінне м'ясо.
На даний момент подібний проект по раздамбуванню реалізовується на острові Єрмаков, поблизу Вилкове. Зараз же ми бачимо результат ізоляції внутрішньої частини острова від дунайської води. Раніше тут блищали величезні дзеркала озер, на яких ні вдень, ні вночі не змовкав пташиний гомін. Зараз це - похмурі рівнини, що стеляться до обрію, розжарені безжалісним південним сонцем. Тишу лише зрідка порушує віддалене іржання або шум судна, що йде по річці. Вже до середини літа трава вигорає, і худоба, що тут випасається, ледь знаходить їжу. А у верхів'ях острова, де течія виносить на берег пісок, відчуваєш себе скоріше в серці пустелі, аніж посередині великої європейської ріки. Восени 2009 року острів був роздамбованний і вже навесні цього року паводок принесе нове життя на висохлий острів.
Дунайські озера теж колись були частиною водної системи дельти, але зараз багато з них відділені від Дунаю дамбами. Природні процеси припливу-відтоку води виявилися порушеними. Частішими стали випадки масової загибелі риби, зменшилася її кількість, почалося засолення ґрунту по берегах. По проекті WWF зараз ведуться роботи по відновленню "подиху" величезного озера Катлабух. У районі села Кислиця вже побудований автомобільний міст, під яким дунайські води зможуть проходити в озеро. Але це тільки перший крок. Для вільного водообміну придунайських озер необхідно відновити проходи в дамбах у багатьох місцях.
Дельта Дунаю багата цікавими екскурсійними об'єктами. Туристи, у тому числі й закордонні, охоче знайомляться із самобутнім укладом місцевого населення, із задоволенням дегустують справжню дунайську юшку, на сотнях фотографій зберігають унікальну архітектуру й пейзажі. А повернення споконвічного вигляду природи Придунав’я поверне на "старі квартири" десятки тисяч птахів, що дозволить значно розширити туристичний бізнес, за рахунок дуже модного зараз у Європі екологічного або "зеленого" туризму. Тисячі людей, що задихаються в кам'яних громадах мегаполісів, готові заплатити чималі гроші за те, щоб пожити серед недоторканої природи, пройтися з рюкзаком по заповідних стежках, спостерігати за птахами й тваринами в їхньому природному середовищі. Розвиток туризму в регіоні дасть великий простір для діяльності малого й середнього бізнесу, забезпечить сотні людей цікавою роботою.
Суть Бачення дельти Дунаю полягає в оптимізації взаємин людини й природи, поверненні гармонії, встановленої за століття життя людей у цьому регіоні. Поліпшення екологічного стану природних співтовариств не тільки не ущемить інтересів місцевих жителів, але, навпаки, дасть їм цілий ряд переваг. Розширення фільтруючих площ дельти поліпшить якість води в Дунаї й прилягаючих водоймах, зменшить забруднення моря, і як не парадоксально це звучить, зменшить ризик затоплення населених пунктів під час паводків. Адже чим ширше розливається вода, тим нижче її рівень.
Розширення площі мілководдя спричинить збільшення нерестових і нагульних територій. Отже, значно зростуть улови риби. Збільшиться також продукція садівництва, городництва й виноградарства. Причому продукція екологічно чиста, без застосування будь-яких добрив. Природний випас напівдикої й домашньої худоби дасть можливість одержати додаткову м'ясну продукцію. Більша площа заплавин дозволить збільшити збір меду, лікарських рослин, побутової деревини, а також відновити промисел ондатри й зелених жаб. Зростуть і заготівлі очерету, що є зараз популярним будівельним матеріалом у країнах Європи. А розвиток "зеленого" туризму дасть нові робочі місця, залучить фінансові кошти й може мати величезне значення для подальшого сталого розвитку регіону.
Якщо відродження дельти стане спільною справою для всіх жителів Придунав’я, то багатства ці дістануться не тільки нашим дітям, але онукам і правнукам.